Так цей заклад назвав правозахисник Ігор Гаркавенко сьогодні на прес-конференції в інформаційному агентстві УНІАН.
За його словами, порядки в колонії облаштовані таким чином, що інформація звідти не може вийти за її межі: люди не хочуть говорити про свої проблеми, оскільки бояться знущань, які до них застосують.
Разом з І. Гаркавенком на прес-конференції були в'язні, яким довелося на власній шкірі відчути все свавілля, яке там відбувається. Зокрема, в'язень Микола Швець розповів, що його було піддано зґвалтуванню гумовою дубинкою.
Колишній в'язень повідомив, що його спершу повністю роздягнули, після чого - жорстоко побили. Далі, коли той лежав на животі, йому розставили ноги і, як сказав Микола, "засунули дубинку в задній прохід".
У цей момент над ним стояли працівники колонії включно з заступником тюремної адміністрації, які вголос роздумували, що би ще з ним зробити.
Микола Швець розповів, що на "фабриці смерті" люди працюють 16 годин щоденно без вихідних, і отримують за це лише цигарки та чай. І це при тому, що в інших колоніях, де він відбував покарання, був вихідний - неділя, а робочий день був семигодинним. І зарплату там виплачували не чаєм і цигарками, а грошима.
Ігор Гаркавенко вважає, що такий стан речей вигідний тіньовому бізнесу, адже в'язні виробляють продукції на значно більші суми, ніж 5 пачок цигарок і 100 грамів чаю в місяць.
Коли "фабрику смерті" відвідували правозахисники чи представники тих чи інших комісій, то в'язням роздавали анкети, де їм необхідно було позначити варіанти відповідей.
"Людина, яка роздавала листки, сказала: ви заповнюйте, а я через 15 хвилин зайду. І ось людина виходила, а помічники адміністрації забирали у в'язнів ці листки, натомість давали їм уже заповнені анкети. Таким чином люди, які проводили такі опитування, отримували не відповіді в'язнів, а те, що написали помічники адміністрації",- розповів Микола.
Якщо правозахисники чи члени якихось комісій хотіли поговорити з в'язнем наодинці, то він не мав права погоджуватися на розмову. "Перед такими візитами нас попереджали, що ми маємо відповідати, що все в нас добре і ніяких претензій ми не маємо", - розповів Микола Швець.
Він додав, що щочетверга до колонії по етапу прибували нові в'язні. "В дисциплінарному ізоляторі вмикали музику, а люди в бані так кричали, що перекрикували музику, так їх там били", - розповів Микола.
Специфічно "карали" людей, які поскаржились на колонію, перебуваючи на інших "зонах". За словами екс-в'язня, такі засуджені носили жіночі труси з сердечками, які забороняли знімати.
Бували і відверті знущання.
"Є в колонії і така "стометрівка". Це з одного боку відро - і з другого. І потрібно було замочити шмату в одне відро, і навприсядки бігти до другого відра, після чого в другому відрі треба також було замочити шмату і таким же способом повертатися назад. В'язні так могли бігати цілий день", - розповів Микола.
Також в'язнів змушують мити підлогу чи туалет після того, як співробітники колонії чи помічники адміністрації навмисне їх забруднили.
Правозахисник Ігор Гаркавенко розповів, що сама адміністрація колонії в'язнів не чіпає: вона довіряє це своїм помічникам, тобто в'язням, які погодилися співпрацювати з адміністрацією. На тюремному жаргоні таких людей називають "козлами", додав екс-в'язень Микола Швець.
Спроби самогубств у колоніях Харківщини не виняток, а правило, заявив Ігор Гаркавенко. Відповідну заяву він зробив у зв'язку зі спробою самогубства, яку два тижні тому вчинив у одній із харківських колоній 19-річний Сергій Павличенко, засуджений за вбивство київського судді.
І. Гаркавенко зазначив, що інформація про спробу самогубства С. Павличенка вийшла назовні лише тому, що за його справою ЗМІ слідкували від самого початку. "При цьому, тисячі людських доль проходять повз увагу журналістів", - констатував правозахисник.
