Родзинки кінофестивалю в Одесі

Українська програма фестивалю в Одесі засвідчила, що кіно в Україні існує, проте для свого розвитку воно вимагає додаткового імпульсу. Родзинкою кінофестивалю стали українські короткометражки.

Переможець у цьому жанрі  - фільм "Дорога" Максима Ксьонди. Приз журі Міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI отримала картина «Уроки української» Руслана Батицького.

Короткометражною стрічкою, що заслужила спеціальний диплом журі Української національної кінопремії, став незалежний документальний проект Олександра Течинського «Сери і Сеньйори».

На фестивалі було також представлено короткометражку "Кінотеатр Україна" Максима Радонова. 13-ти хвилинна документальна стрічка розповідає про спробу відродження занедбаного кінотеатру в галицькому містечку Радехів. Коротка, але сповнена гіркоти і сарказму картина, влучно коментує українське сьогодення кінематографу.

Двома найскладнішими українськими стрічками фестивалю кінокритики називають  "Вічне повернення" Кіри Муратової та "Деліріум" Ігоря Подольчака. 

У стрічці Кіри Муратової актори часто не дотримуються тексту діалогу, виголошують щось від себе, змінюють послідовність тем та предмету обговорення. "Вічне повернення" не тільки руйнує звичний сюжет, він демонструє умовність кіносюжету як такого, показує поліваріантність його розвитку, усю непристойну механіку акторства. Аматори відтіняють техніку професіоналів, демонструючи їхні прийоми, оголяючи фальш лицедійства.

"Деліріум" Ігоря Подольчака нагадує глядачам, що час – лише петля, де майбутнє та минуле з’єднані воєдино. Подольчак створює образ неструктурованої реальності, сам фільм змонтовано нелінійно. Цікаво, що у деяких сценах фокус навмисне зосереджується на неважливих для сюжету предметах, залишаючи головних героїв на периферії кадру.

Ще одна цікавинка кінофестивалю, стрічка "Табір" Олександра Балагури, народилася із бажання режисера повернутися у закарпатський ромський табір, де він двадцять років тому знімав кіно, і знайти героїв своєї картини. Відтак, "Табір" – це медитативна подорож чужинця загадковими землями дикунів, режисер робить спонтанні дорожні записки, проте не заглиблюється у переживання своїх героїв.

Як зазначає  кінокритик Анна Купінська,те, що ми побачили у короткому метрі, по-суті, найкраще із зафільмованого за рік.

Коментарі

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. У коментарі заборонено додавати рекламні повідомлення.