Спеціально приіхав  на Львівщину, щоб взяти участь у дискусії "Опір і Культура". Сподівався знайти однодумців у пошуку нових ідей для наших мистецьких акцій з метою переведення Опору у Наступ.

Чим власне вже багато років доводиться займатися стуктурам по типу "Останньої Барикади". Дискусії на тему, що мене цікавила, не вийшло...

Головним доповідачем був історик Ярослав Грицак, який основною ідеєю своєї доповіді зробив тезу про необхідність визволення поетів від політики... Та ще і спробував притягнути до цієї тези (як на мене - геть невдало) Івана Франка.

Тобто, замість Опору - митцям було запропоновано від Опору відмовитися... Мені стало прикро, за те що я гнав сотні кілометрів для того, щоб це почути...

Але там серед запрошених опинився ще й "журналіст" Володимир Павлів, який останнім часом спеціалізується на статтях , в яких стверджує, що галичани нічого спільного з українцями не мають (мабуть Табачник плеще йому в долоні).

Після антиукраінських пасажів "від Павліва" прийшла думка, що якщо так виглядає "цвіт львівської інтелектуальної еліти", то у нас проблема не лише з владою чи з політикою, а й з "інтелектуальною елітою"...

Я добре ставлюсь до організаторів, яких знаю багато років, і прошу вибачення у них за такий різкий пост, але прикро мені стало не лише за витрачений бензин на далеку подорож та за свій бездарно витрачений час, прикро стало через усвідомлення, яка ж у нас "інтелектуальна яма" в "інтелектуалів" з "інтелектуальної контр-еліти"...

Їхав звідти з важким тягарем-відчуттям, як же бракує однодумців...

З публікації на сторінці автора у соціальній мережі Facebook