Від цього вже нікуди не дітися. Ми програли, бо такими жорсткими методами не спромоглися зменшити обіг наркотиків, і ця війна принесла лише шкоду. Тепер треба шукати нові виходи, і декриміналізація – перший крок на довгому шляху.

Важливо, що майже кожний десятий засуджений українець, а це приблизно 13 тисяч громадян щорічно, відбуває покарання за те, що в більшості цивілізованих країнах світу не вважається злочином. В Україні передбачена кримінальна відповідальність за зберігання 0, 005 г опію ацетилірованого чи героїну – до прикладу в Росії - за 0,5 г та за 1-3 г - в більшості країн ЄС.

Також наркозалежним не рідко «пришивають» чужі нерозкриті злочини. Проти міліційного свавілля і безглуздої псевдоборотьби з наркозалежними сьогодні протестували колишні любителі кайфу. Адже насамперед такі люди – хворі, а не злочинці.

До прикладу, сусідня Польща у 2000-му теж обрала шлях жорстких заборон, понизивши обсяг наркотиків, за зберігання яких саджали. Ініціював зміни тодішній Президент Олександр Квасневський. Який тепер зізнається: це лише погіршило ситуацію. Як зазначає Красневський «людям властиво помилятися. Головне – виправляти свої помилки. Ми спробували піти шляхом заборон, але в нас не поменшало ні наркозалежних, ні дилерів. Зате побільшало молоді, яка навіть якщо й не сиділа, то мала вирок у документах. І це з самого початку руйнувало їхні життя».
Торік поляки обрали шлях Європи – збільшили фінансування замісної терапії. Східна Європа – єдиний регіон на Землі, де кількість ВІЛ-інфікованих лише зростає. Ін’єкційна наркозалежність – серед головних причин цього.

В Україні ж лише за офіційною статистикою, майже 350 тисяч - на голці. І менше 8 тисяч лікуються замісною терапією. А це – той гуманний шлях, який обирають усі розвинені країни.