Усе, що нині говорять про українсько-польське минуле, про Волинські події можна розділити на кілька пунктів.
Пункт перший. Події на Волині - безсумнівно, велика трагедія, загинули невинні люди, і цьому немає жодного виправдання і прощення. Все, що потрібно було сказати, сказали вже представники церкви і політики.
Пункт другий. Вас усіх, журналістів і всіх, хто читає і слухає, обманюють останні 70 років.
Пункт третій. Ніякої україно-польської війни на Волині не було в 1943 році, це абсурд і брехня. Що було? Був локалізований у часі і просторі збройний конфлікт, різанина, м'ясорубка між громадянами Польської республіки, українцями та поляками за походженням. Причому українці в основній своїй масі не греко-католики, а православні.
Пункт четвертий. Відбувається обман на рівні слів, увесь час використовуються терміни - УПА, бандерівці. Я ставлю запитання: яка УПА? Їх станом на літо 43-го року було як мінімум шість, вони не мали єдиного командування. УПА Шухевича виникла через 3-4 місяці після цих подій.
Хто такі бандерівці? Весь провід революційної ОУН, на чолі з Бандерою, нагадаю вам, сидів у концтаборі в окремому комфортному блоці, ізольований від Волині - мобільних телефонів не було, фейстаймів не було. Звідти Бандера відправив лист сестрі з проханням вислати йому гроші на цукерки. Йому в концтаборі цукерок не вистачало.
Кажуть, у конфлікті були дві сторони. Це брехня. Там було чотири сторони. Третя сторона - це рейхскомісаріат України, рейхскомісар Кох, який ніс безпосередньо політичну, юридичну та кримінальну відповідальність за те, що відбувалося на території рейхскомісаріату України.
Нагадаю, що Кох був визнаний військовим злочинцем, засуджений до смертної кари на території Польщі, ніколи не був виданий Радянському Союзу, СРСР не вимагав його видачі. Кох спокійно жив у комфортних умовах ізоляції на території Польщі у в'язниці, мав доступ до преси, до ТБ, прожив довго (помер в 1986 у віці 92-х років).
Четверта сторона - Радянський Союз. Судоплатов, легендовані групи НКВС, які були зацікавлені у розв'язанні там кривавого конфлікту.
Нарешті, ще однією стороною можна вважати емігрантський уряд генерала Сікорського. Якщо зовсім конкретно, то полковник Ян Ковальські, керівник польської політичної розвідки, і міністр оборони генерал Кукель.
У 2010 році були розсекречені документи Служби зовнішньої розвідки Російської Федерації, де 443 сторінка - відкриваємо, читаємо: я, емігрантський уряд Польщі, в особі ..., вступив в переговори з керівництвом Рейху з метою організації німецько-польської війни проти Радянського Союзу ...
У цій книжці ми дізнаємося, чому конфлікт на Волині виник влітку 1943 року, коли висадилися німці в Італії, Гітлер вже тоді розумів, що війні - кінець, його стратегією було затягнути конфлікт на якомога триваліший термін. Польща розглядала Волинь як свою територію, і вони були зацікавлені в тому, щоб залишити там антропологічну пустелю - щоб вони різалися там до кінця своїх днів ...
У цьому сенсі, тільки завдяки операції «Вісла», вони фізично не мали можливості завершити це.
«Упівці» знищували поляків сокирами, жінки брали участь у цьому, вирізали дітей ... Армії, в тому числі і УПА, воювали гвинтівками і кулеметами, вірно? Йшла війна між людьми.
І останнє. Ці танці на кістках вигідні одній стороні, яка розпалює конфлікт між українцями, поляками та євреями. Про яких українців ми говоримо? Про українців СРСР, які воювали в армії Радянського Союзу в Сталінграді і в Курську в цей час, про українців-громадян Польщі? Якщо хто не знає, більше 100 тисяч українців-військовополонених німці відпустили після 41 року. Вони воювали в армії Андерса, вони воювали в Армії Крайової, вони воювали в арміях США, Канади, Австралії, СРСР, у Вермахті. Це ми про них говоримо? Молитися треба за тих людей. І робити все, щоб поляки почували себе в Україні, як вони себе почувають у США, а українці почувалися в Польщі так, як вони себе почувають у Німеччині. Потрібно припинити вираховувати кількость пролитої крові і зрозуміти кому вигідна пролонгація цього конфлікту.
