Ввечері 17 липня у північно-східній частині Азовського моря катер берегової охорони прикордонної служби Росії зіткнувся з українським баркасом. В результаті зіткнення двоє рибалок загинули, одного з членів екіпажу врятовано, пошук ще 2 осіб триває. Саме таке сумне повідомлення пролунало спершу в українських ЗМІ.
18 липня до Міністерства закордонних справ України викликали Тимчасового повіреного РФ в Україні Андрія Воробйова. Під час зустрічі в.о. міністра Руслан Демченко висловив «глибоке занепокоєння» української сторони у зв’язку з діями російських прикордонників і «непропорційністю» застосованих ними заходів, які призвели до трагічних наслідків (отже, вбивство, нехай, можливо, й ненавмисне, буває пропорційне?) і вручив російському дипломату ноту.
Українська сторона вимагає проведення всебічного та об’єктивного розслідування цього інциденту за участю українських та російських компетентних органів, а також вжиття заходів з метою недопущення повторення подібних «випадків» у майбутньому.
У відповідь російська сторона висловила співчуття у зв’язку з інцидентом, а також запевнила, що з її боку будуть вжиті необхідні заходи з метою забезпечення належного розслідування.
На сьогодні відомо, що тієї ночі в азовських водах знайшли свою смерть жителі села Самсонове Новоазовського району Донецької області 25-річний Сергій Єрохін та 23-річний Євген Дудник. У районі російського селища Воронцовка знайдено тіло третього загиблого моряка, але він поки що не впізнаний, пошуки четвертого тривають. Тож мешканці села Безіменне Новоазовського району Юрій Бойко та Дмитро Дараган досі вважаються зниклими без вісті. П'ятий рибалка, житель села Безіменне 49-річний Олександр Федорович у важкому стані перебуває в лікарні російського міста Єйська.
Що ж трапилося?
За даними Державної прикордонної служби України, «в районі коси Довжанська під час переслідування та маневрування сталося зіткнення прикордонного катера Російської Федерації з українським маломірним судном. Внаслідок інциденту рибальське судно перевернулося».
Прикордонне управління ФСБ по Краснодарському краю заявило, що ніякої провини їхніх прикордонників у загибелі українців немає. Напередодні ввечері прикордонний сторожовий катер «Мангуст» виявив в закритому для плавання районі, поблизу коси Должанська, маломірне судно без розпізнавальних знаків. Після безрезультатних спроб зв'язатися з порушниками командир катера прийняв рішення зблизитися на допустиму відстань і оглянути судно. Однак човен дав хід і попрямував до узбережжя України. Прикордонники почали переслідування, продовжуючи подавати звукові та піротехнічні сигнали, з метою зупинки втікачів. Намагаючись відірватися, судно-порушник здійснило небезпечний маневр - різко змінило курс у бік переслідувачів, порушивши міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі. В результаті човен навалився на борт прикордонного катера і перекинувся. Одного члена екіпажу прикордонники підняли на борт, який повідомив, що на човні перебували ще кілька людей. Після чого пошуково-рятувальні дії продовжилися.
Отже, за оперативно оприлюдненою версією ФСБ, українські браконьєри загинули в результаті нещасного випадку, спричиненого невмілим управлінням власним баркасом. Але ж, мабуть, існують якісь міжнародні правила розслідування подібних інцидентів? Так, існують. І про них детально розповів громадськості народний депутат Микола Княжицький.
Весь рух морських суден та кораблів у міжнародних водах регулюється правилами Міжнародної морської організації ІМО. Згідно з 225-ю резолюцією ІМО, що визначає порядок розгляду морських пригод, комісія з розслідування інциденту має бути створена у перші години після трагедії, адже пізніше може бути втрачений час для отримання достовірної інформації від усіх учасників катастрофи.
Результати роботи комісії мають бути надіслані в ІМО для того, аби у майбутньому уникнути повторення аварійних ситуацій, що призводять до людських жертв. Російські прикордонники повинні надати створеній комісії маршрут свого руху 18 липня, записи локаційної системи та свідчення людини, яка відповідала за курс руху бойового корабля.
Адже за правилами ІМО за смерть на морі відповідає саме країна прапора судна (в даному випадку - Російська Федерація). Натомість Микола Княжицький констатує: українська сторона про створення відповідної комісії та бажання взяти участь у ній досі не заявила, а російська сторона зволікає з проведенням повноцінного розслідування.
Причина такої поведінки обох сторін зрозуміла: в Москві не прийнято карати своїх силовиків «безпідставно» (наприклад, за надмірне насильство), а в Києві не хочуть зайвий раз загострювати конфлікт зі східним сусідом, тим більше через загибель всього лиш кількох якихось браконьєрів.
Оскільки, найімовірніше, до створення комісії так і не дійде, громадськості залишається робити власні висновки з відомих фактів. Найголовніше те, що, згідно з міжнародними угодами між Росією та Україною, Азовське море – це море спільного використання. Отже, лінія міждержавного кордону на ньому чітко не визначена. Тому загиблі українські рибалки фактично не перетинали ніякого морського кордону з РФ – такого просто не існує.
За словами місцевих жителів Донеччини, в прибережній зоні риби немає зовсім (винищена власними, захищеними місцевою владою та правоохоронцями браконьєрами). Тому доводиться запливати все далі від берега. А там на українських рибалок чатують російські прикордонники, які доволі вільно ставляться до визначення того, де саме знаходять «їхні» територіальні води. Відповідно, регулярно влаштовують полювання на «хохлів-браконьєрів», де їм заманеться. Нерідко рибалки пропадають безвісти в прикордонних водах. Українській владі до цього байдуже, а росіяни на такі «мисливські розваги» своїх прикордонників просто не звертають уваги – хохлом більше, хохлом менше…
На момент трагедії рибалки пробули в морі менше 2 годин і наловили аж 200 кілограмів тарані, за яку могли виручити не більше 500 гривень. Ліцензія на вилов риби у них закінчилася, тож затримання російськими прикордонниками. загрожувало в'язницею і конфіскацією човна. Оскільки швидкість прикордонного катера більша, щоб втекти, їхнім єдиним шансом були різкі маневри. Можливо й справді, один з них став невдалим. Хоча, беручи до уваги габарити та маневреність баркасу, це можливе хіба що тоді, якщо його керманич вперше взявся за штурвал.
Але навіть коли так – чому троє, а, скоріш за все, четверо рибалок загинули на місці? Очевидно, усі вміли плавати. Літо, шторму немає, видимість (а зіткнення сталося орієнтовно в 18.30.) нормальна. Не помітити їх у морі просто неможливо.
Але прикордонники «помітили» чомусь тільки одного чоловіка… Найвірогіднішою виглядає така версія. Російський сторожовий катер навмисне таранив український баркас. Причина могла бути різною: неприязнь до «хохлів», п’яний капітан або рульовий, чи й весь екіпаж (в російській армії таке – не дивина). Рятувати, згідно заведених у цих водах «мисливських традицій», ніхто нікого не збирався. Але в останню мить серед екіпажу знайшовся хтось, хто переконав таки (примусив?) спробувати підняти когось з вцілілих на борт. І так Олександру Федоровичу вдалося вижити… Можливо, сам катер при зіткненні зазнав певного ушкодження, яке приховати було б неможливо. Або просто хтось з прикордонників відчув себе таки людиною. Це – всього лиш версія.
Нещодавно міністр оборони України Павло Лебедєв підписав директиву про переведення штабу Військово-морських сил Збройних сил України з Севастополя до Києва. Термін виконання - вересень-жовтень цього року. Севастополь залишається до послуг штабу Чорноморського флоту Росії. Українські військово-політичні позиції в Криму, які й так є мінімальними, послаблюються ще більше, російські, натомість, посилюються.
Зрозуміло, відбудеться зниження рівня боєготовності та боєздатності ВМС України загалом. Але хіба ж це питання когось в Києві хвилює, як і доля українських рибалок, які страждають від безкарності та відвертого бандитизму російських військовослужбовців?
