Про УМХ: це як цитата з тарантінівського фільму "From Dusk Till Dawn" - воно може ще виглядати як людина, але це вже вампір.
Замкнулося важливе коло. За кілька місяців найімовірніше зникнуть останні незалежні крупні видання, а з ними - надія на реабілітацію цього ринку. Симпатичні нам редактори та журналісти ще намагатимуться сумлінно виконуватисвої обов'язки, але нагадуватимуть музикантів на Титаніку - у строгих фраках та метеликах вони стоїчно йтимуть назустріч кінцю.
Не треба також очікувати дива. Наявна ситуація сталася з мовчазної чи активної згоди наших ж спігромадян. Новини, які розважають? Чудово! Брехня замість розслідувань? Давайте! Ефірні знаменитості "з секретною місією"? Будь-ласка!
Насправді, більше не треба рятувати цей медіа-ринок. Більше не треба йому допомагати. Не треба готувати для нього журналістів - яка б не була якість їхньої підготовки - жорна власників можуть перемолоти будь-які молоді хребти.
В короткій перспективі треба навчитись обходитись без українських медіа (медіа, де редакційні правила визначаються в Україні), бо вони отруйні. Де можливо - доведеться мігрувати в якісніші іноземні інформаційні простори. Сьогодні FB - наше громадське мовлення, а куций український веб-сайт ВВС - наші "калорійні бісквіти", які, як в зоні стихійного лиха, не дають вмерти з голоду.
В середній чи довшій перспективі маємо розуміти, що існування здорового суспільства без незалежних і професійних медіа неможливе. Тому довго тривати в такому стані не вдасться - деградація, спичинена погіршенням освіти, прискориться через відсутність суспільної рефлексії.
Замість журналістів на поталу дракону, треба готувати громадян будь-якого віку - тих, які зможуть бути проникливими і вмітимуть відрізняти правду від правдоподібності, критичність від скептичності. Медіаграмотність (вміння відрізняти що можна споживати, а що - отруйне) стає навичкою виживання для людей будь-яких професій, станів та класів, етносів чи віросповідань.
Жменьці журналістів, які ще лишилися - треба дати в руки управлінські інструменти і тим, хто готовий, допомогти стати підприємцями та менеджерами. Сучасний неолігархічний український бізнес може це дати, і це важливіше за гроші. Нових журналістів треба готувати до невизначеності і ризиків першопроходців. І до того, що низькооплачуваних мучеників серед них виявиться більше, ніж заможних зірок. Треба дегламуризувати професію.
Час думати над тим, як створити ембріон нового ринку, який постане, коли перші промені сонця перетворять наявного монстра в купку попелу. Інакше нас попустить лише до наступних сутінок.
Написав Євген Глібовицький на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
