Бувають автори двомовні, є письменники-емігранти. А от інтернаціональних, певним чином універсальних, творців літератури, які можуть писати всюди і для всіх, незалежно від ментальності та культурного коду читачів, не так уже й багато.
Українці можуть заслужено пишатись: адже відомий у 80-их роках літературний критик Ярослав Мельник після свого переїзду в Литву не просто не забув Батьківщину, а продовжує творити рідною мовою. Більше того - його книги в Литві та Франції є популярними та неодноразово входили у списки книг року. Відтоді, як у 2004 році вийшла його перша книга литовською мовою ("Rojalio kambarys"), Ярослав Мельник підкорив усіх прибалтійських критиків. Сьогодні видано лише литовською 8 книг, українською та французькою - близько десяти. На український літературний простір автор повернувся з твором "Дзвони мені, говори зі мною".
А учора, 23 жовтня, у книгарні "Є" у Львові презентували новий роман Ярослава Мельника - "Далекий простір". Модератор зустрічі - Віктор Неборак - розпочав вечір із того, що зазначив цікаву річ: "Щоб автор став спершу відомим та популярним в іншій культурі, а потім повернувся розвиватись на батьківщину - це велика рідкість".
Критик, прозаїк, драматург, філософ-екзистенціаліст - і водночас надзвичайно проста і щира людина. Саме це і створило атмосферу невимушеності у книгарні. Автор був повністю відкритий до спілкування, охоче відповідав на всі питання. Зокрема, поділився майбутніми літературними планами - точніше тими, які вже практично втілились. Річ у тім, що цього місяця у Литві виходить його нова книга про те, що було б, якби у Другій світовій переміг Гітлер. Однак як саме це інтерпретував Ярослав Мельник, якого критики характеризують як достойного послідовника сюрреалістів та прихильника магічного реалізму, для українського читача поки залишиться таємницею - на вітчизняний книжковий ринок автор повертається поволі. Тому, коли чекати україномовний варіант, і чи він взагалі буде - поки невідомо.
Під час розмови зі слухачами Ярослав розповідав переважно про презентований роман "Далекий простір", адже книга є доволі складною - у ній вигадливо скомпоновані гостросюжетність трилеру, містика та філософські роздуми. У романі йдеться про суспільство незрячих людей, в якому раптом з'являється юнак зі здоровими очима. Як жити серед людей, які поняття не мають про вигляд навколишнього світу та вважають тебе божевільним? Про це і пробує розповісти автор.
Ще цікавим є те, що цю книгу в Литві спершу озвучили, а згодом і перевидали шрифтом Брайля. Сам автор зізнається, що не очікував стількох відгуків від тих людей, у світ яких намагався проникнути.
Чи вдалось Ярославу Мельнику зрозуміти, як це - бути сліпим та правильно передати відчуття та переживання, судити лише читачам. Однак ВВС Ukraine зазначає: "Чомусь здається, що це проза, якій судилось пережити час. Ми ще не мали такого письменника". Тому, думаю, що українські читачі зі задоволенням та цікавістю помандрують світом майбутнього, в якому бачити - злочин, а мати здоровий зір автоматично прирівнюють до божевілля.
Текст і фото Тетяна Павліченко
